"Мова має значення"

 

Виховний захід  21.02.24

«Мова має значення»

(на екрані відео)

Молодші:

Діамант дорогий на дорозі лежав,

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.                              Олександра

Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,                           Ліза

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,                            

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористо блищить,                       Олександра

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,                                 Ніка

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш,                         Ліза

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,                 Маша

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,                      

Щоб, поглянувши сам на створіння своє,

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»                    Ніка

 

(Діти побігли)

Софія. Вітаємо, Дорогі друзі ! Сьогодні ми зібралися задля того, щоб вшанувати нашу рідну мову. Нашу гордість, наше національне багацтво.       21 лютого в Україні та світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Це свято нагадує про важливість мови, яка є інструментом у збереженні духовного та матеріального спадку кожного народу. Для українців мова – це не просто набір слів, а й могутня зброя у боротьбі з ворогом.

Віка. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

Валерія. Події останніх років стали поштовхом для переосмислення ролі рідної мови в житті кожного українця. Вона стала оберегом, символом єдності, інструментом боротьби для кожного з нас, знаком незламності й сили духу для всього людства.

Софія.  зустрічайте ВОКАЛЬНА  СТУДІЯ «Мрія»   (Пісня)

(Олександра виходить з зали)

Олександра.  Якщо ти кажеш, що нема різниці, якою мовою потрібно говорити — попий води з калюжі, не з криниці. Яка різниця звідки воду пити?

Якщо тобі далека рідна мова, якась чужа і важко її вчити — то замість хліба — зжуй стакан полови. Яка різниця шлунок чим набити?

Коли не знаєш, що державна мова — історія із сотні поколінь, оспівана в піснях, мов колискова. Не українець ти…

Лише ходяча тінь.

 

(броунівський рух. Андрій сідає на стілець і читає книгу. Старша група з книгами одночасно читаю цитати):

Віка М. Бог створив народи різними і рівними. Він наділив кожного з нас не тільки розумом, але й призначив бути представником тої чи іншої нації, народу, зі своєю мовою і національною культурою.

Кіра К. Доля народу нерозривно пов’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується культурна самобутність цього народу.

Яна. «Поки живе мова на устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків.»

Саша. Засвоюючи рідну мову, ми засвоюємо не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови..

Софія С. Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови…Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе!

(Знову відкривають книжки і одночасно говорять цитати)

Віка М. Стільки б красивих рядків не писали про мову видатні особистості, важливо чи відгукуються ці слова в наших серцях, чи має значення мова в нашому житті, чи готові ми, вивчати її та шанувати? Дорогі глядачі, мені кортить почути, а що для Вас - Мова?

(Запитання до глядачів)

Боря. Дякую за Ваші думки. Наша мова дуже колоритна та багатогранна, чого варті лише наші українські діалекти. Доречі Ви знали, що існує три групи діалектів (тобто говорів): • північний; • північно-західний; • північно-східний. Всі вони урізноманітнюють та збагачують рідну мову в кожному куточку нашої країни.

Маша М. Саме так, тому ми хочемо провести маленький інтерактив на знання українських діалектних слів. Хто знає значення піднімайте руку,  а хто ні – маєте гарну можливість познайомитись з новими словами та додати їх до свого словникового запасу.

-         Кіриня  (безлад)

-         Кізяк  (Пагорб. На Буковині так називають не великі горби)

-         Кушина (так буковинці називають теплий кожух)

-         Пилуватиси (Поспішати. «Гай Пилуйси» -можна почути, коли запізнюєшся)

-         Фуфлик  (людина низького зросту)

-         Кульчик (сережка)

-         Ясниця (веселка)

-         Лайба (так називають Велосипед)

-         Виступці (хатнє взуття)

-         Лейбик (верхній одяг без рукавів)

 

Маша М. Дякуємо за ваші відповіді. Приємно, що сьогодні тут зібралися справжі поціновувачі солов’їної мови. Нехай українська мова продовжується в наших майбутніх поколіннях, нехай перші дитячі слова будуть рідною Українською.

Марія.

Мова кожного народу

неповторна і – своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

і потоки гомонять;

зелен-клени у діброві

по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

колосисту – на віки –

українську pідну мову

в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас,

бо ж єдина – так, як мати,

мова в кожного із нас!

 

Ліза.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода, —

То України мова барвінкова, —

Така багата й вічно молода.

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

Ця мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

 

Ростик

Як воду п'ю із чистої криниці,

З-поміж людей вишукую слова.

І наша рідна мова-чарівниця

У віршах повнозвучних ожива.

Цвіте, як квітка маку серед поля.

Дзвенить, як пісня пташки чарівна.

І хоч нелегка в Україні доля,

Та вірю все ж відродиться вона.

І буде людям Україна – мати,

Не мачуха, якою нині є.

І мову рідну будуть шанувати,

Як найбагатіше надбання своє.

 

Даша

Плекатимеш мову — цвістимуть слова,

Мов білі черешні весною…

Ростимуть слова, як у квітні трава,

Зігріті любов’ю земною.

Які ж вони чисті, як вічно звучать,

Як птахами в’ються крилато, —

Мов зорі незгасні небесних багать:

Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.

Шануй їх у серці. Ніколи не смій

Святе і високе топтати.

Як жито-пшеницею слова добрі сій —

Рясний урожай будеш мати!

 

Злата

Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

 

(До дітей підходить Кіра С. гуртує їх навколо себе та розповідає легенду )

Кіра С. Ділив Бог між народами землю і дарував їм мови. Роздав все, що мав, і сів відпочивати. Аж тут пізно ввечері приходять козаки. Розуміють, що запізнилися. Високі, вусаті, чуби вітер розвіває – стали і мовчать.

– Де ж ви були, коли я всіх кликав?, – запитує.

Боже, вони від бусурманів світ захищали.

– Залишив я трохи землі для себе, – каже Господь. – Дарую цю землю вам, козаки.

І подарував нашим предкам Україну.

А мову? Не будуть козаки щасливі німими.

– Подарую їм свою мову, нехай розмовляють. А я буду завжди літати поруч і щебетати.

Кажуть, саме з того часу українську мову і стали називати солов’їною.

 

(бере дітей і веде в кінець зали)

Боря. А ми продовжуємо досліджувати нашу рідну мову. Мову, яка оспівана в піснях, закарбована в танці та увіковічена в народній творчості.

Віка. Наш український народ, навіть у надзвичайно важкі для нього історичні часи, умів вдало пожартувати. Тож просимо зараз проявити свою кмітливість у розгадуванні народних українських загадок. Це будуть  загадки, мовні загадки-шаради та загадки-жарти.

-         Одного батька і одної матері дитина, а нікому з них не син. (Дочка).

-          Що воно за штука, що день і ніч стука? (Серце).

-         Префікс від слова перенести, корінь від слова казати (Переказ).

-          Що в людині найшвидше? (Думка).

-          З якої миски не можна наїстися? (З порожньої).

-         Що іде, не рухаючись із місця? (Час)

-         Мовчить, а сто дурнів навчить (Книга).

-          Біжить, біжить, не оглядається (Час).

-         Коли дурень розумний? (Коли мовчить)

-         Що треба для обіду? (Ложка)

-          

Віка. Зустрічайте Народний художній колектив «Україночка» , керівник Яніна Олійник 

Настя К.  Дорогі глядачі, ми вирішили перейняти естафету він наших друзів і продовжити інтелектуально збагачуватись завдяки нашій рідній мові!

Настя Д. Так, адже саме мова дозволяє нам не лише збагачуватись інтелектуально, але й стати духовно наповненою людиною, з широким світоглядом та чіткою громадянською позицією.

Настя К. Сьогодні хочемо згадати наших видатних українських особистостей, котрі в своїй творчості прославляли нашу рідну мову ставивши під загрозу власну свободу, а інколи і життя. Саме наші письменники через свою творчість століттями показують світу красу та велич не лише нашої країни, але й мови!

Настя Д. Тому, ми хочемо запропонувати Вам дуже цікавий та пізнавальний інтерактив. Ми зачитуємо рядок української поезії,  Ваше завдання згадати автора тієї чи іншої поезії та назву. Хто знає, просимо піднімати руку.

Настя К. Тож розпочинаємо:

-         І смеркає, і світає, День божий минає, (Т.Шевченко «І мертвим, і живим, і ненародженим»)

-         Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? (І.Франко)

-         Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? (В.Симоненко)

-         Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… (В.Сосюра)

-         Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! (Л.Українка «Без надії сподіваюсь»)

-         Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. (Л.Костенко)

-         А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. (Л.Костенко «Крила»)

-         Все йде, все минає — і краю немає, Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. (Т.Шевченко «Гайдамаки»)

Настя К. Давайте поаплодуємо нашим знавцям. Нехай у ваших серцях завжди буде місце для поезії та рідної мови.

Настя ГР. «Учітеся, брати мої! Думайте, читайте, І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», закликає нас Кобзар. Ось ми і вчимося любити, шанувати мову свого народу. Де б ви не були - ніколи не забувайте той клаптик землі, де ви народилися і виросли, ту мову, якою вам співали колискову, якою ви вимовили перші свої слова.

 

 

Ніка.

М о в о р і д н а !

Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, —

Гей, яка ж прекрасна Ти!

 

Перше слово — крик любови,

Сміх і радість немовляти —

Неповторне слово "М а т и" —

Про життя найперше слово...

 

(Ніка дає Насті червону стрічку. Настя оглядає її – стрічка єднання)

Настя ГР. О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам'ятно забутий.

 

Віка М. О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

 

Кіра К. Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев...

 

Яна. О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися,

 

Саша. Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

Всі. Слово! Наше міцне та нерозривне єднання.

Валерія. Слово рідне! Ти, як багатокрилий птах, прагнеш простору і висоти,  ти виткане чарівною калиною  і  синім барвінком, вишневим цвітом  і запашною рутою-м`ятою.  Ти ніколи не зів`янеш, ти вічно будеш жити!

Вікторія. Сьогодні кожен з нас ще раз переконався, що обов’язком кожного українця є знати та прославляти наше рідне слово, нашу могутню українську мову.

Софія. Ми щиро вдячні нашим захисникам. Які щосили боряться задля того, щоб українська мова гордо лунала на ввесь світ і щоб на рідні землі, ми чули лише свою рідну мову. Бережімо наш найкращий цвіт – рідну мову –  збагачуймо її і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу!

Зустрічайте вокальна студія «Мрія», керівник Світлана Літовська