Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.
Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:
— нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);
— адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);
— естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);
— поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).
Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.
Поведінка під час виступу:
Формування граматичної будови усного мовлення у цієї категорії дітей передбачає такі завдання:
- 1. Формування практичних навичок засвоєння морфологічної системи рідної мови (зміна за родами, числами, особами, часом).
- 2. Надання знань про деякі норми утворення форм слів – словотворення, формування практичних навичок утворення слів суфіксально-префіксальним способом.
- 3. Формування синтаксичної будови мови: навчання правильного узгодження слів у реченні, побудові різних типів речень і поєднанню їх у зв'язному тексті.
Граматика тісно пов'язана з іншими сторонами мовної системи: її звуковою будовою, лексикою (у сфері використання слів і у сфері словосполучень), а також з фразеологією. Важливим є співвідношення мовних одиниць – слів, словосполучень, речень, що відіграє значну роль у формуванні та вираженні думки.
Формування граматично правильного мовлення здійснюється двома шляхами: у корекційному навчанні на заняттях і у вихованні граматичних навичок у повсякденному спілкуванні.
Корекція граматично неправильних форм мови та попередження граматичних помилок нерозривно пов'язані між собою. Виправлення помилок у одних дітей є попередженням їх у інших. Крім корекції порушених граматичних форм, з метою попередження помилок, на заняттях поступово відпрацьовують і ті форми, які відсутні у мовленні дитини на даний час, а також уточнюють і закріплюють форми, що використовуються правильно. Особливої уваги надається нетиповим змінам слів (наприклад, наказовий спосіб дієслова: їдь, біжи, малюй; зміна іменника у родовому відмінку множини: квітів, качок, дерев, книг).
Важливою умовою засвоєння дитиною граматичної будови мови є формування орієнтування у звуковій формі слова, виховання у дітей уваги до звучання граматичних форм.
Для того, щоб граматичні форми засвоювалися, ставали звичними, їх необхідно використовувати у „живому” мовленні, під час вільного спілкування. Самостійне виправлення дитиною власних граматичних помилок свідчить про достатнє оволодіння нею тими чи іншим формами та граматичною будовою в цілому, про усвідомлення явищ мови у мовленні.
