Взаємодія з партнером - основний вид сценічної дії. Воно випливає з самої природи драматичного мистецтва. В процесі сценічного взаємодії розкриваються ідея п'єси і характери дійових осіб, тобто досягається головна мета творчості. Тому момент переходу в навчальній роботі від неживого до живого об'єкту спілкування знаменує собою новий, більш високий етап у оволодінні артистичної технікою.
Зараз ніхто не заперечує великого значення спілкування у творчості актора. Це поняття міцно увійшло в сучасну театральну педагогіку і сценічну практику. Однак сценічне спілкування по-різному розуміється і по-різному заломлюється в акторському творчості. Чи не домагаючись живого, органічного спілкування, деякі задовольняються спілкуванням умовним, театральним, тобто зовнішнім зображенням процесу. Інші підміняють спілкування з партнером спілкуванням з глядачем. В результаті спілкування, як живий органічний процес, є у них швидше щасливим винятком, ніж правилом. Це огрубляет артистичну техніку, заважає досягати справжньої правди в розкритті на сцені «життя людського духу».
Існує педагогічний прийом, який допомагає налагодити органічну взаємодію і проконтролювати його. Після виконання вправи або етюду акторові пропонується у всіх подробицях розповісти про поведінку партнера. Якщо він був дійсно уважний до партнера, то зробити це не так важко. Якщо ж він був уважний тільки до самого себе, тобто йшов по лінії уявлення ролі, то він не зможе розповісти про те, як діяв партнер. У Станіславського існувала навіть така формула. Якщо актор відповість: «Не пам'ятаю, як грав (що робив) партнер, але я грав добре», значить, я грав погано. А якщо: «Не пам'ятаю, як я грав, але пам'ятаю, як грав партнер», - значить, я грав добре.
Найкращими вправами на взаємодію є ті, в яких виникають активні завдання, що призводять партнерів до зіткнення і боротьби. Якщо активність дії не створюється сама собою, її можна викликати шляхом загострення пропонованих обставин. Припустимо, учням дається завдання відтворити момент приходу глядачів до театру. Спочатку таке завдання може здатися малоцікавим. Справді, не складає особливих труднощів підійти до дверей театру, протягнути контролеру квитки, дати відірвати корінець і увійти в приміщення. Але це було б лише формальним рішенням завдання. Життя куди цікавіше і багатше такої бездіяльної схеми. У житті не можна «взагалі» йти в театр, не знаючи, в який саме, на що і за яких обставин.
Початковий рівень II року навчання
Тема: Виконавська майстерність. Суть та специфіка. Ефективна підготовка читця до виступу.
«Заговори, щоб я тебе побачив», — ці слова приписують Сократу.
Зробити власний виступ переконливим, цікавим, захоплюючим, показати себе в ньому допоможуть 7 простих правил.
1. Зробіть тему простою, але цікавою!
Вибираючи тему виступу, орієнтуйтеся не лише на інтереси аудиторії, а й на свої власні. Найкраще виступає та людина, якій самій цікаво те, про що вона розповідає.
2. Визначте, навіщо і кому ви це говорите!
Одне з найважливіших питань для промовця, грамотне рішення якого дозволяє йому досягати чудових результатів, — кому взагалі я говорю. Визначте і враховуйте особливості аудиторії під час виступу.
3. Керуйте увагою слухачів!
Викличте і утримуйте зосередженість аудиторії на змісті вашого виступу. Якщо аудиторія втомилася, розрядіть напругу жартом або цікавою історією.
4. Ретельно добирайте матеріали!
Досвідчені оратори знають, що найбільш вдало аудиторія сприймає незаготовлений, імпровізований виступ. Адже коли людина говорить своїми словами, та ще й щиро, це сприяє встановленню психологічного контакту, аудиторія починає довіряти промовцю і уважно слухає. Але якщо оратор недостатньо досвідчений, спроба виступити без підготовки може дорого коштувати. І навіть досвідчені оратори можуть, недооцінивши значення підготовки виступу, припуститися якоїсь прикрої помилки, наприклад, не вкластися у відведений регламентом час або загубити якусь дуже важливу думку. Тому виступ потрібно готувати! Не випадково французи кажуть, що кращий експромт той, який підготовлений наперед. Ну а найважливіше під час підготовки виступу — вибір того матеріалу, тих фактів і відомостей, які ви збираєтеся повідомити. Успішний виступ — це виступ, насичений фактами… адже з ними, як відомо, не сперечаються!
5. Використовуйте картинки!
Підсилюємо сприйняття! «Краще один раз побачити, ніж сто разів про неї почути!»
6. Говоріть красиво
І все-таки основний інструмент оратора — голос. Він має бути досить гучним, сильним, гнучким і виразним. При цьому промовець спирається на правильне дихання і відпрацьовану дикцію. Людина, здатна без напруги сказати довжелезну фразу, не проковтнувши і не спотворивши жодного звука, просто приковує увагу аудиторії. Для того щоб досягти такого ефекту, звичайно ж, знадобляться зусилля, тривалі тренування.
Вправа. Щоб добитися інтонаційної різноманітності, гнучкості подання, спробуйте як актор сказати одну й ту саму фразу з різними інтонаціями. Наприклад, ви можете сказати «Здрастуйте»! радісно, сумно, здивовано, з образою, зі злістю, заздрісно тощо. «Проганяйте» так будь-яке висловлювання через усю палітру доступних вам відтінків емоцій і ви навчитеся подавати інформацію значно емоційніше, цікаво і вільно.
Хочете говорити довжелезні фрази на одному диханні і без запинки як ведучий теленовин? Вдихніть якнайглибше і починайте говорити: «Йшли дванадцять попів через дванадцять ланів. Перший каже: «Лан-лан!». Другий каже: «Лан-лан!». Третій каже…» Так ви продовжуєте по черзі відповідно, доки усі попи не скажуть (Дванадцятий каже: «Лан-лан!») або доки у вас не закінчиться повітря. Якщо воно скінчилося, скажімо, на 7-му попові, поставте собі завдання наступного разу дійти до 8-го. Якщо ви спокійно доходите до 12-го, наступного разу нехай у вас буде «тринадцять ланів і тринадцять попів». Ідея вправи дуже проста — поступово збільшуючи довжину фрази, ми тренуємо дихальний апарат.
7. Спілкуйтеся з аудиторією і будьте собою!
Незважаючи на те, що всі попередні правила важливі і роблять свій внесок в успішність виступу, зараз ми дійшли до найважливішого. Немає нічого гіршого, ніж слухати людину, «застебнуту на всі ґудзики», яка читає свій виступ з папірця, без розставляння акцентів, без розуміння того, що і навіщо вона читає, без вираження свого особистого ставлення до того, що промовляє, яка не піднімає очей на аудиторію або відразу їх відводить.
Не забувайте про зоровий контакт! Дивіться на аудиторію, охоплюйте її поглядом. Якщо промовець боїться підвести очі на слухачів, він ніколи не виголосить успішну промову. Вони просто не повірять жодному його слову.
Не думайте під час виступу про те, який ви маєте вигляд або чи достатньо грамотно звучать ваші слова, наскільки ваша мова структурована, — усе це треба вирішити до виступу. Під час нього просто віддавайтеся тій енергії, яка виникає з вашого контакту з іншими людьми, з вашої зустрічі з аудиторією, відчуйте задоволення від того, що робите!
