Театр - це взаємодія між сценою і глядачем, адже глядач є творчим учасником спектаклю. Глядач - поняття дуже складне і дуже непостійне. Легко провести вододіл між освіченої частиною купецької публіки і, наприклад, дореволюційної інтелігенцією, між глядачами початку і середини XX століття. Куди складніше розрізнити глядачів нашої епохи.
Провал у люк, з якого вилітав величезний язик полум'я, здавався не так вже давно дуже сильним ефектом. Він викликав жах і потрясіння. Зараз цим не здивуєш навіть малюків.
Сьогодення вимагає нинішньої правди, нинішньої достовірності. Глядач змінюється. Не можна сказати, що у «недовірливого» сьогоднішнього глядача фантазії менше, ніж у «довірливого» глядача, часів Шекспіра. Але фантазія ця стала витонченішими, досконаліше, тонше. Багато чого для нас просто втратило сенс.
Яке ж поведінку і яка реакція залу для глядачів під час вистави? Звичайно, цікаво дізнатися, що залишилося в пам'яті глядачів, які висновки вони зробили, переглянувши той чи інший спектакль, але глядачі - поняття збірне. І те, що не смішно глядачеві майже порожнього залу, смішно, коли зал заповнений вщент.
Актор - виконавець ролей в театрі, його головна особа, самостійний художник, і одна з особливостей творчості актора полягає в постійному спілкуванні з глядачами, зв'язок з якими допомагає акторові критично оцінювати свою роботу. Актори знають, як важко грати для одиниць і як радісно для битком набитого залу. Глядачі ж, на жаль, не знають, що їхня реакція залежить не тільки від якості п'єси і вистави, а й значною мірою від них самих. Це той випадок, коли кількість переходить в якість.
Глядачі не вивчають історію театру і не можуть визначити, де і звідки взятий «напрокат» той чи інший режисерський прийом. Але вони чудово відчувають, ново чи це насправді чи це просто подновленная забута старовина.
Глядацька зала заповнена людьми різної культури, різних професій, різного віку. Як правило, найстарший за віком глядач, є самим вдячним. Для різних категорій глядачів повинні бути і різні варіанти «умов гри». Глядач - поняття безперервно змінюється і доволі складна. Глядачі, при всій відмінності один від одного, не змовляючись, сміються, плачуть, аплодують і кашляють одночасно. Різні-то вони різні, але реагують однаково.
Без сучасних глядачів не може бути сучасного театру. Сучасний глядач неодмінний і обов'язковий учасник не тільки вечірнього спектаклю, але і сьогоднішній ранковій репетиції, задуму майбутньої вистави.
Хочеться вірити, що глядач отримує задоволення від співучасті у творчому процесі, тому завдання театру й актора захопити його несподіваним ходом, несподіваним рішенням. Ступінь включення глядача в акторський процес повинна бути дуже високою.
Олександр Мітта пише, що існує кілька правил, за допомогою яких можна розпалювати глядацький інтерес, розповідаючи історію:
Видавати інформацію маленькими порціями.
Кожного разу повідомляти менше, ніж хоче дізнатися аудиторія. Поки актор контролює інформацію, він господар становища.
Самі ласі шматочки інформації слід приховувати до самого кінця.
Не треба нічого повідомляти просто так, персонаж актора повинен поборотися за кожну краплю інформації. Чим більше праці буде вкладено в пошук інформації, тим цінніше вона для глядача.
Початковий рівень II року навчання
Тема: Модернізація костюмів відповідно до нового ладу казки.
Немає коментарів:
Дописати коментар