«Говорити — значить діяти», — так Костянтин Станіславський визначав сутність слова в мистецтві драматичного театру.
Підтекст — «життя людського духу» ролі, що внутрішньо відчувається, безперервно присутнє за словами тексту. Без підтексту слову нічого робити на сцені. Слово від письменника, а підтекст від артиста — інакше глядач міг би не ходити в театр, а читати п’єсу вдома. Те, що в зоні дії називають наскрізною дією, те в області мови ми називаємо підтекстом. При цьому акторові потрібний підтекст п’єси й ролі не простий (у вигляді думки), а «ілюстрований» (що оформився в образи, картини). Створення «ілюстрованого» підтексту — один із визначальних моментів акторської майстерності. Такий підтекст дає «щедру їжу уяві», збагачує авторський текст усе новими і новими деталями, поглиблює його. Кінострічка бачення, створена актором, найтісніше пов’язана з підтекстом. У ній відбивається не лише сьогодення, але й минуле і майбутнє ролі. Такі бачення визначають справжні почуття, хотіння, настрої дійової особи. Текст же служить часто прикриттям істинних прагнень персонажа і знаходиться в протиріччі з підтекстом.
Внутрішній монолог
Не менш важливим елементом словесної дії є внутрішні монологи. Смислова лінія розповіді (як і спектаклю) складається з думок автора, висловлених в авторському тексті, і думок актора, що вилилися у внутрішні монологи. Як людина в житті, актор на сцені зобов’язаний безперервно думати. Навіть його мовчання має бути дією. При спілкуванні з партнером, актор повинен подумки погоджуватися з почутим або протестувати. Тому вимовний текст — це тільки частина тих думок, які повинні заповнити свідомість актора. Інша частина — це внутрішні монологи, які допомагають акторові точно, правдиво передати авторський текст, призводять до певних дій і вчинків, намічених автором твору; сприяють створенню органічного життя на сцені. Тож внутрішній монолог залежить від оцінки актором того, що відбувається; порівняння своєї точки зору з висловлюваними думками партнера.
Внутрішні монологи мають бути активними, дієвими, емоційно насиченими. Тому акторові потрібно вивчити характер створюваного ним образу, його світогляд й особливості взаємовідносин з оточенням. Уміння створювати підтекст ролі неодмінно в цьому допоможе.
Початковий рівень II року навчання
Тема: Читка казки. Ідейно-тематичний аналіз. Визначення композиційної побудови казки. Розподіл ролей.
Мета: Навчити гуртківців аналізувати та працювати над казкою. Визначити її особливості.
" З казкою стаєш розумніший" https://naurok.com.ua/urok-z-kazkoyu-staesh-rozumnishiy-24820.html
Немає коментарів:
Дописати коментар